Львовская газета об украинской демократии и возвращённых вкладах.

Интересные мысли прочитал во ... "Львовской газете". Это издание я читаю редко, но зайдя на этой неделе на сайт газеты был даже приятно удивлён. Главным образом тем, что там печатается цикл статей о львовских улицах (автор Илько Лемко), из которых можно узнать много интересного.

Также меня порадовало более критическое отношение, в сравнении с "Высоким замком", к нынешней власти.

Так в статье Зґвалтована демократія журналистка Елена Троян высказала интересные мысли : Відверто кажучи, мене дуже потішила постанова нашого прем’єр-міністра про те, що податкова та митниця можуть не виконувати “завідомо злочинні рішення суду”. Розкішно! Пропоную поширити дію цієї постанови на всі структури та прошарки населення. Бо недемократично виокремлювати когось одного чи двох. Нехай усі мають право не виконувати рішення суду! Це ж буде справедливо! От дивіться. Суд виносить вирок “винуватий”. Людина не визнає своєї вини, має для цього певні підстави й не виконує цього рішення. А збирає документики, надсилає в Кабінет Міністрів, щоб там зняли несправедливого суддю із займаної посади. Кабінет Міністрів дивиться й каже: “Та винуватий...” І тоді людина подає в суд на Кабінет Міністрів, бо виконавча влада не має права виносити вироки! Суд знову ухвалює рішення. Обвинувачений знову з ним не погоджується, а там і життя минуло. Чим не демократія? Помнится мне, что перед войной в уставах РККА тоже было положение о невыполнении заведомо преступного приказа, но после финской кампании были внесены изменения.
Причём в адрес инициатив нашего гаранта критика тоже прозвучала: У нашій Верховній Раді зареєстрували чудовий законопроект. Про передбачення кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору. Без питань, дуже патріотично. Дуже в руслі позиції Президента. Ну і що, що віє сталінськими часами, але ж як доречно! Це які перспективи відкриває! Можна також передбачити кримінальну відповідальність за незнання української мови, за заперечення єдності Сходу та Заходу, за невіру в демократичність демократичної влади, і цілком спокійно можна починати розмову з Росією про розширення співпраці. Мовляв, ми наших злочинців – вам на Сибір. І все!
Следовательно во "Львовской газете" куда больше независимости, чем в "независимом" "Замке"

Всё тот же Илько Лемко написал опус, что объединяет Украину в единое государство. Стать так и называется “Ощадбанк” і оковита як чинники об’єднання України. В ней автор осмелился высказать несколько мыслей относительно милости нашего премьера, связанной с выплатой советских вкладов.
Із сумом згадати про втрачені назавжди гроші, роз’ятривши душевні рани, які ніколи не загояться, змусила піар-акція уряду Тимошенко під назвою “Повернення втрачених заощаджень Ощадбанку СРСР”, хоча чесно було б оголосити про повернення однієї десятої частини цих заощаджень. Прирівнювати сьогоднішню гривню, яка дорівнює 20 центам, до радянського рубля, що тоді дорівнював 90 центам (по-моему доллар тогда стоил примерно около 70 коп. - Михалыч), і казати, ніби гривня, порівняно з радянським рублем, знецінилася в п’ять разів, є абсолютною дурницею, бо знецінення є принаймні десятикратне. Звичайно, уряд Тимошенко не може нести відповідальності за дії московсько-більшовицьких грабіжників із великої дороги, але не треба дурити, що віддаєш “заощадження”, коли віддаєш лише десяту їх частину. Є таке поняття, як купівельна спроможність валюти й індексація під час її знецінення. Я вже не кажу, що відтоді, як за абсолютно ідіотськими розрахунками українські економісти прирівняли рубль до гривні п’яти копійок, інфляція становить 140% і зараз мали б виплачувати принаймні 2,5 гривні за один рубль.
Действительно никто не учитывает, что за время с момента определения суммы вкладов гривна обесценилась, но наши политики предпочитают это забыть.
Также автор привёл некоторые сравнения покупательной силы советского рубля и украинской гривны: Отож, за часів СРСР літр молока коштував 20 копійок, тепер 2,5 грн. – зростання у 12,5 разу, білий хліб –
20 копійок і 2,9 грн. відповідно – зростання у 14,5 разу, чорний хліб – 16 копійок тоді і 2,2 грн. зараз – зростання у 13,7 разу, білий батон – 15 копійок тоді і дві гривні тепер – у 13,3 разу, бензин А-93 – 40 копійок тоді й бензин А-92 – п’ять гривень зараз – у 12,5 разу, м’ясо (базарне, а не магазинне, бо останнє коштувало навіть 1,7 рубля, проте його ніхто не бачив(это не правда, отстояв очередь можно было купить - Михалыч)) – три-чотири рублі тоді, 30-40 гривень тепер – у 10 разів, сир голландський – 2,9-3,1 рубля. тоді й 34-36 гривень тепер – у 11,6 разу, гальба пива 22-25 коп. тоді і 2,5-3 гривні зараз – у 12,2 разу, чоловіча стрижка “під канадку” – 40 копійок тоді й щонайменше 12 гривень сьогодні (возле комендатуры стрижка стоит дешевле - Михалыч) – у 30 разів. І теде і тепе… etc. etc… А про нові тарифи на комунальні послуги, підступність яких іще всі сповна не відчули, й говорити моторошно.
Однако Илько Лемко нашёл один товар, который с советских времён подешевел - водка.

Просматривая Львовские издания

Тут меня слегка упрекнули, что я слишком много внимания уделяю газете "Высокий замок", согласен что это так и есть. Однако в других газетах вообще читать абсолютно нечего. Но попробую.
"Львивська газета" публикует следующие материалы:

Замах на безпартійного Ганса - чушь которую я так и не смог дочитать. Вообще на автора надо пожаловаться в общество защиты животных.
Інколи у Дрездені теж є такий неприємний запах - это материал посерьезней, несколько успокаивает граждан, которые обеспокоены, тем, что в дождливую погоду (как сейчас) в городе, простите за натурализм, воняет отходами. Ну что ж, учитывая, что в Дрездене такая же проблема можно сделать вывод, что это явление европейское и выбор мы делаем правильный. Я тоже успокоился, а то накупил несколько освежителей воздуха, а толку нет. Теперь хоть уверен, что запах еще и другие заметили.
Під тиском - материал поведал нам о том, что газовая баронесса, она же оранжевая принцесса - Юлия Тимошенко собирается посетить Львов в аккурат перед выборами. При этом сообщается, что она уже отказалась встречаться с мэром города Садовым. Это маленькая женская месть за то, что тот отказался ей в угоду снизить коммунальные тарифы. Вообще женщина с баранкой на голове способна на многое, уже то, что ей удалось собрать под свои знамена антисемитов из УНА-УНСО говорит о многом.
Из периода премьерства Тимошенко вспоминаю несколько моментов: платьице с фонариками, в котором она принимала должность, расхваливая при этом своих министров, коллективный выезд кабинета министров на каток, что напоминало комсомольское мероприятие (разговоры о комсомольской юности женщины в белом не так и беспочвенны), репортаж из кабинета премьера, вид ее рабочего стола на котором среди документов как-то затесалась долларовая купюра, ну и конечно ее отставка. На пресс-конференции она рассказала все о своих коллегах по майдану, у которых руки заняты оттого, что они все время что-то воруют. при этом она даже достала голубую ленточку и приложила ее к оранжевой: дескать пора соединить национальные цвета Украины. Только Янукович с компанией ее не поняли.
Львівщина до виборів готова - интервью с львовским губернатором, руководителем предвыборного штаба НУ-НС Олийныком. Ну от него вообще ничего другого ожидать и не следует.
Ну и приведу еще один материал:
Сала оскаржують, относительно того, что выполнения решения суда о восстановлении уволенного бывшего начальника милиции львовщины ожидать не следует, так как это решение оспаривается в высшей судебной инстанции. Однако в апелляционном суде Львовской области жалобы на решение суда о восстановлении отставного генерала не видели.
Думаю, что, Салу не сидеть уже в кресле начальника милиции, так как должности, с которой он был уволен клоуном-терминатором, уже нет. Управление министерства внутренних дел во Львовской области преобразовано в Главное Управление МВД в той же области.
Эта ситуация мне напомнила историю с заместителем начальника отдела БХСС (сейчас называется государственной службы по борьбе с экономическими преступлениями) Управления МВД на Львовской железной дороге Антоном Ружицким. Он был уволен в связи с привлечением к уголовной ответственности за участие в вывозе живого товара за рубеж, из служебного кабинета его забрали сотрудники СБУ, позднее он был осужден, потом оправдан и потребовал восстановления в должности. Решение суда тогда осталось не выполненным, так как должность была сокращена. Однако ему были выплачено положенное денежное довольствие за все время "вынужденного прогула". Потом Ружицкий стал депутатом Верховного Совета от "Нашей Украины", сейчас, как я слышал, продался регионам.
Так вот Сало теперь, опираясь на решение суда, должен получить денежное довольствие и сможет получить пенсию. Конечно, он и без того не самый бедный львовянин, но, как я заметил, что богатые люди, потому и богаты, что не упускают ни малейшей возможности заработать.

Гетьман Ющенко

В =Львовской газете= опубликована статья под не слабым таким заголовком =Гетьман Ющенко= следующего содержания :

У Президента України знайшлося давнє гетьманське коріння.

“Моїм предком був Нечипор Калнишевський – двоюрідний брат Петра Калнишевського (останній гетьман Запорізької Січі, який помер 1803 року на 111-му році життя в Соловецькому монастирі)”, – цитує В. Ющенка газета “Время новостей”.

“У Санкт-Петербурзькому архіві збереглося листування Петра Калнишевського з Нечипором Калнишевським-Ющенком. У листі Петро просить брата привезти в Хоружівку, а це моє село, п’ять возів риби”, – розповів Президент.

За словами Віктора Андрійовича, його “село завжди знаходилося на кордоні імперії, на російському боці, і під час одного з військових конфліктів його спалили, от Калнишевський і вирішив допомогти
землякам”.

“Від мого прапрапрадіда Нечипора до мого прізвища й пішла приставка “Ющенко”. На генеалогічному древі, яке я зібрав, не вистачає двох колін – із 1680 до 1737 року, щоб вийти на дату народження Петра Калнишевського”, – зазначив Президент України.

Нагадаємо, Віктор Ющенко носить стародавній козацький перстень у вигляді підкови.

“Подивіться на перстень. За суттю, за міццю, за силою він схожий на мою країну. Гнутий-перегнутий,
весь у шрамах від шабель, але живе і блищить дотепер”, – наголосив глава держави.

Президент має ще декілька стародавніх українських речей.

“Є ще одна річ, яка мені дорога. Це кам’яний натільний козацький хрест... Його знайшли під Берестечком. Він упав на землю, коли один із наших хлопців утратив голову в бою. Хрестик і перстень завжди зі мною. Коли мені було важко, коли намагався вижити після отруєння, отак брав їх і цілував”, – повідав Віктор Ющенко, зазначивши, що ці талісмани “побували в усіх святих місцях – від Афона до Єрусалима”.

Ярослав Іваночко

Мне понравился один из комментариев на эту статью, мол скоро и Путин найдёт родство с Юрием Долгоруким (или еще с кем-то из князей Киевской Руси).

Я там написал комментарий в том духе, что это будет неплохо объявить Ющенко пожизненным гетманом и не проводить вообще никаких выборов.

А если серьезно, то если этого господина не остановить, то он скоро не только перстень с деревянной булавой, но и корону княжескую носить не постесняется. Кого-то мне Виктор Андреевич напомнил ... Вспомнил - Брежнева! Вижу, что после того как Ющенко, будучи председателем национального банка, защитил диссертацию, лавров научного работника ему мало. Теперь, почувствовав спрос, многие историки кинутся исследовать родословную Ющенко. На этой теме сейчас не только кандидатом, но и доктором стать не долго.
В другой статье =Львовской газеты= отмечается =необычайная активность= Ющенко, только автор этой самой активности - господин Балога почему-то не упоминается. Пока Ющенко будет собирать мед и баловаться перстеньками, этот шустрый закарпатец будет руководить не только президентом, но и всей Украиной.