Поход на Львов

В Украинской правде очень красочно, в лицах, расписан визит Юлии Тимошенко во Львов: 

У знаковий День Соборності України вона працювала з цільовою аудиторією Галичини. Львівська область у першому турі виборів встановила антирекорд для Тимошенко - порівняно з 2007 роком вона тут набрала менше на 16 відсотків, що дорівнює мінус 240 тисяч голосів.

Хоча програма урядового протоколу не передбачала проведення нарад соціально-економічного змісту чи відвідування підприємств, захід було названо "робочою поїздкою прем'єр-міністра" - звісно, за бюджетні кошти.

Ще на львівському летовищі Тимошенко зустрічали два десятка дітей молодшого шкільного віку. Це - учні зубрівської середньої школи, де Тимошенко побувала з агітаційною метою минулого разу. Їх привезли сюди на автобусі, де вони й чекали на приліт рейсу з Києва.

Школярі, які опинилися в аеропорту внаслідок очевидного використання адмінресурсу, мали запрограмувати добрий настрій для Тимошенко. В руках вони тримали букети для прем'єра.

- Дітки, яке сьогодні свято? - зійшовши з трапу, запитала Тимошенко.
Учні розгубилися, аж поки одна дівчина не відповіла:
- День злупи...

Першим пунктом Тимошенко був Личаківський цвинтар, де вона мала вшанувати пам'ять героїв. Місцеві керівники підготували вінок, який прем'єр-міністр поклала би до монументу. "Президенту Західно-Української народної республіки від Юлії Тимошенко", - значилося на ньому.

- Боже, що ж це за надпис?! - сплеснула руками організаторка. - А ну швидко поміняти! Добре, що я вчасно побачила!

Виявилося, що на вінок вдягнули не ту стрічку. Її швидко перев'язали. Тепер на композиції з квітів висів надпис "Воїнам Української галицької армії - Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр".

- Єднаймо всіх людей! - давала Тимошенко настанови. - Щоб, не дай Боже, не дати пройти цьому...

- Снігурочка наша! - аплодували їй прихильниці.

Але тут же усмішка на її обличчі змінилася скорботою. Вона підійшла до монументу, поправила стрічку та перехрестилася. Оркестр затягнув гімн України. Тимошенко підхопила спів.

Зал стоячи зустрічав Тимошенко.
- Христос ся рождається! - оголосила вона присутнім - щоправда, частка "ся" була тут зайвою.
- Славімо його! - відповів зал.

Увійшовши в раж, Тимошенко поклала на стіл останній козир.

- ...Якби я жила в 1918-1919 роках, я обов'язково була б серед Січових Стрільців! Бо там була справжня боротьба за волю і славу України.



Как принято говорить: "Без комментариев"