Интересные мысли прочитал во ... "Львовской газете". Это издание я читаю редко, но зайдя на этой неделе на сайт газеты был даже приятно удивлён. Главным образом тем, что там печатается цикл статей о львовских улицах (автор Илько Лемко), из которых можно узнать много интересного.
Также меня порадовало более критическое отношение, в сравнении с "Высоким замком", к нынешней власти.
Так в статье Зґвалтована демократія журналистка Елена Троян высказала интересные мысли : Відверто кажучи, мене дуже потішила постанова нашого прем’єр-міністра про те, що податкова та митниця можуть не виконувати “завідомо злочинні рішення суду”. Розкішно! Пропоную поширити дію цієї постанови на всі структури та прошарки населення. Бо недемократично виокремлювати когось одного чи двох. Нехай усі мають право не виконувати рішення суду! Це ж буде справедливо! От дивіться. Суд виносить вирок “винуватий”. Людина не визнає своєї вини, має для цього певні підстави й не виконує цього рішення. А збирає документики, надсилає в Кабінет Міністрів, щоб там зняли несправедливого суддю із займаної посади. Кабінет Міністрів дивиться й каже: “Та винуватий...” І тоді людина подає в суд на Кабінет Міністрів, бо виконавча влада не має права виносити вироки! Суд знову ухвалює рішення. Обвинувачений знову з ним не погоджується, а там і життя минуло. Чим не демократія? Помнится мне, что перед войной в уставах РККА тоже было положение о невыполнении заведомо преступного приказа, но после финской кампании были внесены изменения.
Причём в адрес инициатив нашего гаранта критика тоже прозвучала: У нашій Верховній Раді зареєстрували чудовий законопроект. Про передбачення кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору. Без питань, дуже патріотично. Дуже в руслі позиції Президента. Ну і що, що віє сталінськими часами, але ж як доречно! Це які перспективи відкриває! Можна також передбачити кримінальну відповідальність за незнання української мови, за заперечення єдності Сходу та Заходу, за невіру в демократичність демократичної влади, і цілком спокійно можна починати розмову з Росією про розширення співпраці. Мовляв, ми наших злочинців – вам на Сибір. І все!
Следовательно во "Львовской газете" куда больше независимости, чем в "независимом" "Замке"
Причём в адрес инициатив нашего гаранта критика тоже прозвучала: У нашій Верховній Раді зареєстрували чудовий законопроект. Про передбачення кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору. Без питань, дуже патріотично. Дуже в руслі позиції Президента. Ну і що, що віє сталінськими часами, але ж як доречно! Це які перспективи відкриває! Можна також передбачити кримінальну відповідальність за незнання української мови, за заперечення єдності Сходу та Заходу, за невіру в демократичність демократичної влади, і цілком спокійно можна починати розмову з Росією про розширення співпраці. Мовляв, ми наших злочинців – вам на Сибір. І все!
Следовательно во "Львовской газете" куда больше независимости, чем в "независимом" "Замке"
Всё тот же Илько Лемко написал опус, что объединяет Украину в единое государство. Стать так и называется “Ощадбанк” і оковита як чинники об’єднання України. В ней автор осмелился высказать несколько мыслей относительно милости нашего премьера, связанной с выплатой советских вкладов.
Із сумом згадати про втрачені назавжди гроші, роз’ятривши душевні рани, які ніколи не загояться, змусила піар-акція уряду Тимошенко під назвою “Повернення втрачених заощаджень Ощадбанку СРСР”, хоча чесно було б оголосити про повернення однієї десятої частини цих заощаджень. Прирівнювати сьогоднішню гривню, яка дорівнює 20 центам, до радянського рубля, що тоді дорівнював 90 центам (по-моему доллар тогда стоил примерно около 70 коп. - Михалыч), і казати, ніби гривня, порівняно з радянським рублем, знецінилася в п’ять разів, є абсолютною дурницею, бо знецінення є принаймні десятикратне. Звичайно, уряд Тимошенко не може нести відповідальності за дії московсько-більшовицьких грабіжників із великої дороги, але не треба дурити, що віддаєш “заощадження”, коли віддаєш лише десяту їх частину. Є таке поняття, як купівельна спроможність валюти й індексація під час її знецінення. Я вже не кажу, що відтоді, як за абсолютно ідіотськими розрахунками українські економісти прирівняли рубль до гривні п’яти копійок, інфляція становить 140% і зараз мали б виплачувати принаймні 2,5 гривні за один рубль.
Действительно никто не учитывает, что за время с момента определения суммы вкладов гривна обесценилась, но наши политики предпочитают это забыть.
Также автор привёл некоторые сравнения покупательной силы советского рубля и украинской гривны: Отож, за часів СРСР літр молока коштував 20 копійок, тепер 2,5 грн. – зростання у 12,5 разу, білий хліб –
20 копійок і 2,9 грн. відповідно – зростання у 14,5 разу, чорний хліб – 16 копійок тоді і 2,2 грн. зараз – зростання у 13,7 разу, білий батон – 15 копійок тоді і дві гривні тепер – у 13,3 разу, бензин А-93 – 40 копійок тоді й бензин А-92 – п’ять гривень зараз – у 12,5 разу, м’ясо (базарне, а не магазинне, бо останнє коштувало навіть 1,7 рубля, проте його ніхто не бачив(это не правда, отстояв очередь можно было купить - Михалыч)) – три-чотири рублі тоді, 30-40 гривень тепер – у 10 разів, сир голландський – 2,9-3,1 рубля. тоді й 34-36 гривень тепер – у 11,6 разу, гальба пива 22-25 коп. тоді і 2,5-3 гривні зараз – у 12,2 разу, чоловіча стрижка “під канадку” – 40 копійок тоді й щонайменше 12 гривень сьогодні (возле комендатуры стрижка стоит дешевле - Михалыч) – у 30 разів. І теде і тепе… etc. etc… А про нові тарифи на комунальні послуги, підступність яких іще всі сповна не відчули, й говорити моторошно.
Однако Илько Лемко нашёл один товар, который с советских времён подешевел - водка.
Із сумом згадати про втрачені назавжди гроші, роз’ятривши душевні рани, які ніколи не загояться, змусила піар-акція уряду Тимошенко під назвою “Повернення втрачених заощаджень Ощадбанку СРСР”, хоча чесно було б оголосити про повернення однієї десятої частини цих заощаджень. Прирівнювати сьогоднішню гривню, яка дорівнює 20 центам, до радянського рубля, що тоді дорівнював 90 центам (по-моему доллар тогда стоил примерно около 70 коп. - Михалыч), і казати, ніби гривня, порівняно з радянським рублем, знецінилася в п’ять разів, є абсолютною дурницею, бо знецінення є принаймні десятикратне. Звичайно, уряд Тимошенко не може нести відповідальності за дії московсько-більшовицьких грабіжників із великої дороги, але не треба дурити, що віддаєш “заощадження”, коли віддаєш лише десяту їх частину. Є таке поняття, як купівельна спроможність валюти й індексація під час її знецінення. Я вже не кажу, що відтоді, як за абсолютно ідіотськими розрахунками українські економісти прирівняли рубль до гривні п’яти копійок, інфляція становить 140% і зараз мали б виплачувати принаймні 2,5 гривні за один рубль.
Действительно никто не учитывает, что за время с момента определения суммы вкладов гривна обесценилась, но наши политики предпочитают это забыть.
Также автор привёл некоторые сравнения покупательной силы советского рубля и украинской гривны: Отож, за часів СРСР літр молока коштував 20 копійок, тепер 2,5 грн. – зростання у 12,5 разу, білий хліб –
20 копійок і 2,9 грн. відповідно – зростання у 14,5 разу, чорний хліб – 16 копійок тоді і 2,2 грн. зараз – зростання у 13,7 разу, білий батон – 15 копійок тоді і дві гривні тепер – у 13,3 разу, бензин А-93 – 40 копійок тоді й бензин А-92 – п’ять гривень зараз – у 12,5 разу, м’ясо (базарне, а не магазинне, бо останнє коштувало навіть 1,7 рубля, проте його ніхто не бачив(это не правда, отстояв очередь можно было купить - Михалыч)) – три-чотири рублі тоді, 30-40 гривень тепер – у 10 разів, сир голландський – 2,9-3,1 рубля. тоді й 34-36 гривень тепер – у 11,6 разу, гальба пива 22-25 коп. тоді і 2,5-3 гривні зараз – у 12,2 разу, чоловіча стрижка “під канадку” – 40 копійок тоді й щонайменше 12 гривень сьогодні (возле комендатуры стрижка стоит дешевле - Михалыч) – у 30 разів. І теде і тепе… etc. etc… А про нові тарифи на комунальні послуги, підступність яких іще всі сповна не відчули, й говорити моторошно.
Однако Илько Лемко нашёл один товар, который с советских времён подешевел - водка.
Комментариев нет:
Отправить комментарий